Блокбастер


Військова проза зарубіжна проза
Автор: Зоран Жмирич
Видавництво: Фабула
ISBN: 9786170939333
Рік видання: 2018р.
Мова видання: українська
Перекладач: В. Криницький
10
Рейтинг: 10 (2 голоси)
Ваш голос: Ні
додати оголошення
додати рецензію

Роман «Блокбастер» хорватського письменника Зорана Жмирича присвячений подіям, що відбувалися у його країні у 1991–1995 роках, коли палало  протистояння між прибічниками примарної «Великої Сербії» і тими, хто прагнув незалежності на своїх землях. Про людський вимір таких історичних зсувів, про прагнення до свободи, про її справжню ціну. А ще й про те, що війна героїчна та пафосна лише в кіно, в реальності ж вона брудна й злочинна. Читаючи цю книгу, автор якої був безпосереднім учасником цих подій, вам доведеться чимало пережити й передумати. Тому що це не військовий бойовик, а справжня людська трагедія, що калічить не тільки тіла, а й душі.

  • Kelt Втр, 19/02/2019 - 18:54

    Дуже крута книжка про війну Хорватії за незалежність очима безпосереднього учасника тих подій, який пішов на фронт добровольцем. Твір вдало збалансований: у ньому гармонійно поєднуються і воєнна складова, і художня, й історична, а несподівані повороти закінчуються непередбачуваною, хоч і гнітючою, кінцівкою. І головне - усе на основі реальних подій. Також зізнаюся -  був приємно вражений роботою видавців, оскільки до цього часу книжки "Фабули", м'яко кажучи, не тішили (передусім через неякісну роботу зв'язки перекладач/редактор) - але тут кількість затупів мінімізовано, молодці

    softyriot Сбт, 02/03/2019 - 23:10

    Цілком згоден!

    softyriot Ндл, 03/03/2019 - 10:09

    Мабуть, те, що книжку писав учасник подій, було і складно, і легко. Легко, бо все це він бачив на власні очі. Важко - бо спробуй не скотитися в пафос, коли пишеш про те, що пережив.

    Особливо, якщо ситуація не така, як у нас, коли наче ніхто й війни не оголошував. У них там все було ясно: Сербія напала й хотіла приневолити назад Боснію, Словенію і Хорватію.

    «Село було порожнє, як мертва душа, така мертва, що ми своєю присутністю вже не могли її оживити»

    Чому дехто може бачити війну тверезо, а комусь вдається бачити тільки чорне й біле? Таємниця. У Жмирича немає тільки чорного або тільки білого. Вояки, що боронять свою землю, такі самі, як ті, які напали. Усі скоюють як злочини, так і геройські вчинки. Може, вони навіть не розрізняють у цей час, погане вони роблять чи хороше.

    Мені розповідали наші хлопці, що війна все затирає, розмиває. В окопі дуже складно визнати, що ти зараз можеш бути неправим. Восновному на війні всі вважають, що вони праві, а ворог неправий. А в цьому романі Жмирич нікого не оцінює, нікого не засуджує. Ну, хіба що тих, хто війну розв'язав і мав з неї користь, хто торгує з ворогом, посилаючи своїх солдатів на смерть, хто розпалив ненависть, дірвавшись на її хвилі до влади.

    Чи варто цю книжку читати? Я сказав би більше: варто читати всім без виключення, бо в ній знаходиться стільки болючої правди, скільки справжнього бруду війни, що багатьох це може протверезити.

    Книжка робить нереально сильне враження. Раджу прочитати обов'язково. І окремо хочеться сказати, що дуже хороша мова, немає помилок, які часто бувають у новій літературі. Я читав і крім сильного враження від змісту отримував задоволення від мови. Сильна книжка, яка прийшла до нас у потрібний час.

Ім'я
Зображення користувача Kelt.
Kelt
Зображення користувача softyriot.
softyriot
Ім'я
Зображення користувача Kelt.
Kelt
Зображення користувача softyriot.
softyriot
Автор:
Зображення користувача softyriot.
softyriot
10
02.03.2019 - 22:55

Мабуть, те, що книжку писав учасник подій, було і складно, і легко. Легко, бо все це він бачив на власні очі. Важко - бо спробуй не скотитися в пафос, коли пишеш про те, що пережив.

Особливо, якщо ситуація не така, як у нас, коли наче ніхто й війни не оголошував. У них там все було ясно: Сербія напала й хотіла приневолити назад Боснію, Словенію і Хорватію.

Село було порожнє, як мертва душа, така мертва, що ми своєю присутністю вже не могли її оживити