Сергій Удовік

     Сергій Леонідович Удовік (26 серпня 1956, Київ) – український видавець, політолог, письменник, журналіст, фотограф, аналітик. Член Національної спілки журналістів України. Генеральний директор і головний редактор видавництва «Ваклер». Автор більше сотні робіт різної тематики.
     У 1979 р. закінчив з відзнакою Київський політехнічний інститут, факультет електроакустики, за фахом гідроакустика. Після закінчення працював у різних інноваційних областях техніки. В НДІ «Квант» займався розробкою ультразвукової медичної апаратури та дослідами у сфері магнітотерапії та інфразвуку. В 1979-1993 рр. працював в системі Академії наук. Займався дослідженнями з вестибулярної стійкості космонавтів, вивченням викликаних потенціалів дельфінів.
     У 1982 році отримав медаль «В пам’ять 1500-річчя Києва».
     В СКТБ з ОП ІНМ АН УРСР на посаді інженер-конструктора І категорії, потім провідного конструктора розробляв технології та пристрої неруйнівного контролю ріжучого надтвердого інструменту і контролю процесів обробки металокераміки з використанням акустичної емісії. Був доповідачем на міжнародній конференції з металокераміки за участі США, Японії, ФРН та ін. (Москва, МІСС 1989). Автор 4 Авторських свідоцтв із цієї тематики.
     З 1993 року генеральний директор МП «Ваклер», а з 1995 – генеральний директор і головний редактор видавництва «Ваклер». Було видано низку робіт К.Г. Юнга, серед яких за перекладом С.Л. Удовіка «Психологию и алхимию», «О природе психе», «Видения Зосима», а також «Синхронию» сумісно з О. Чистяковим.
     У 1998-2002 рр. активно друкувався в газетах «Дзеркало тижня» і «День». Автор більш як сотні аналітичних статей, присвячених економічним, монетарним, культурологічним і цивілізаційним проблемам, питанням глобалізації, інформаційному суспільству, політичній психології та історії України. Займався політичним консультуванням.
     У 2000 році прослухав спеціальний курс у Школі державного управління ім. Дж.Ф. Кеннеді (Гарвардський університет, США) за темою «Гарвардська програма національної безпеки України».
     У 1990-1991 роках входив до Народного Руху України.
     У 2002 р. балотувався у народні депутати України по спискам партії «Нова генерація України». Партія зайняла 15 місце із 34 і набрала 0,77%. Був ідеологом партії з нової кадрової політики у системі державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом приведення до влади всіх рівнів нової генерації політиків-державотворців.

Книги на Книгомані