Петро Дяченко

     Петро Гаврилович Дяче́нко (30 січня 1895, с. Березова Лука у Гадяцькому районі Полтавської області — 23 квітня 1965, м. Філадельфія, США) — український військовий діяч, офіцер УПА.
     Військові звання — полковник Армії УНР (із 23.6.1920), генерал-хорунжий (із 15.10.1929; наказ Війську УНР, ч. 6, 1 лютого 1961), генерал-хорунжий армії УНР (після 1.2.1961).
     Був командиром полку Чорних Запорожців («чорношличників»), які візначилися у боях під Сидоровом та за Вознесенськ. Михайло Омелянович-Павленко назвав полк Чорних запорожців Петра Дяченка найкращим полком української армії.
     1959 року в часописі «Америка» вийшли друком його спомини «Чорні запорожці» — про долю полку чорношличників у 1919–1920 роках. Сам він переживши дві війни та втрату обох синів, був мовчазним, писав про себе мало і скупо.