Степан Далавурак

    Далавурак Степан Васильович — (*04.10.1926 — 22.05.1995) — український літературознавець, публіцист, фольклорист, педагог і громадський діяч. Кандидат філологічних наук (1966).
    Народився 4 жовтня 1926 року в селі Кулачківці, тепер Снятинського району Івано-Франківської області. Учасник німецько-радянської війни, де був поранений. У 1951 р. закінчив середню школу робітничої молоді у м. Снятин, а в 1956 р.- українське відділення філологічного факультету Чернівецького університету. Учителював у школах Сторожинецького району і Чернівців, був інспектором шкіл Чернівецького обласного відділу народної освіти. Впродовж 1966–1995 рр. працював на кафедрі педагогіки і психології Чернівецького держуніверситету, де пройшов шлях від викладача до завідуючого кафедрою. Доцент С. В. Далавурак обирався депутатом Чернівецької міської ради. Активно працював у Товаристві «Просвіта». Помер 22 травня 1995 р., м. Чернівці.
    Основні наукові та науково-популярні публікації присвячені життю і творчій діяльності відомого українського поета, літературознавця і перекладача, активного учасника доби повоєнного десятиріччя відродження національної літератури, культури і мови, одного із численних жертв «розстріляного покоління» української інтелігенції Дмитра Загула та розвитку освітньої справи на Буковині. С. В. Далавураку належить обнародування забутої праці Василя Сімовича «Українське шкільництво на Буковині», авторство статті «Батько народної освіти на Буковині» (про Омеляна Поповича), «Вижницька українська гімназія»… Упорядник книги спогадів репресованих студентів Чернівецького університету «З аудиторії — за грати». Співупорядник (розом з Михайлом Івасюком) книги казок «Чарівне горнятко» (1971). Здійсненні ним фольклорні записи увійшли також до збірок «Правда і кривда» (1981), "Соціально-побутова казка) (1987), «Казки Карпат» (1989) та склали (разом із записами М. Івасюка) книгу «Золота карета».
    Відмінник народної освіти (1965). Лауреат літературної премії імені Дмитра Загула (1991). Лауреат премії імені Омеляна Поповича (1992).