Валентина Чорновіл

     Чорновіл Валентина Максимівна (нар. 23.03.1948 у с. Гусакове Звенигородського р-ну Черкаської обл.)
     Філолог, учасниця правозахисного руху.
     Мати – вчителька молодших класів, батько викладав українську мову та літературу. Дитинство Валентини минуло в материному селі Вільхівець, де 1965 р. закінчила середню школу. У 1965–1970 навчалась на філологічному факультеті Київського університету ім. Т. Шевченка. 1970–1972 рр. вчителювала у Львівській, Тернопільській, Київській областях. Через брата В’ячеслава ЧОРНОВОЛА була знайома з колом шістдесятників: Алла ГОРСЬКА, Галина СЕВРУК, Іван, Леоніда та Надія СВІТЛИЧНІ, Маргарита ДОВГАНЬ. Брала участь у ватагах колядників. Поширювала і передавала за кордон журнал «Український вісник», який видавав її брат. Після його арешту 12.01.1972 р. на допитах Ч. не давала жодних свідчень ні проти брата, ні проти М. ПЛАХОТНЮКА, у справі якого проходила як наречена. Проти неї теж було порушено справу за ч. 1 ст. 62 КК УРСР «Антирадянська агітація і пропаганда». У серпні 1972 р. була на три доби затримана одночасно з Атеною Пашко. Утримували їх у слідчому ізоляторі КГБ у Львові. Але завдяки братові, який, дізнавшись про це, оголосив сухе голодування, обидві були звільнені.
     З політичних мотивів Ч. протягом року не допускали до педагогічної роботи. З 1973 р. працювала вчителькою української мови і літератури у м. Тальне на Черкащині, у м. Рокитне та м. Буча на Київщині. Місцеві та обласні органи КГБ постійно шантажували її – викликали на допити, встановили стеження на роботі.
     Ч. їздила на побачення з братом у Мордовію і в Якутію. Вивозила табірну інформацію, зокрема, інтерв’ю В. ЧОРНОВОЛА і Бориса Пенсона «Будні мордовських таборів».
     1982 р. одружилася з М.ПЛАХОТНЮКОМ.
     1998 стала працювати літературним редактором у газеті «Час-Time» (пізніше «Час»), шеф-редактором якої був В. ЧОРНОВІЛ. Публікувала свої публіцистичні та культурологічні дослідження. Редагувала вісник В. ЧОРНОВОЛА «Вимір часу». Після його загибелі (25.03.1999) упорядкувала і видала його твори у 10 томах.
     На громадських засадах була науковим працівником у Кабінеті-музеї В. ЧОРНОВОЛА та літературним редактором у його Фонді.
     Член правління громадської організації «Музей шістдесятництва», член ВТПіР (з 1996). Нагороджена відзнакою НРУ «За заслуги перед українським народом» II ступеня (2005), орденом княгині Ольги III ступ. (2007).
     Чоловік М. ПЛАХОТНЮК, засновник Музею шістдесятництва, помер 5.02.2015 р.. Син Богдан Плахотнюк 1990 р.н., філолог.